категорії: кіно, кінорецензія
Фріки та фрікадельки - не залишать вас голодними
теґи: комп'ютерна анімація, мультфільм
Дивитись фільми, а особливо мультики, в кінотеатрі – значно більше задоволення, ніж на домашньому моніторі. Тут і стійкий запах [шкарпеток] поп-корну, повітря, в якому сокиру вішати можна, захоплені вигуки дітей, чвакання дорослих, чужі розмови по мобільному. Ні, справді, це задає атмосферу, а якщо ще й епідемії грипу нема... але це тільки я такий везучий, що встиг подивитись до того, як всі захворіли. На моніторі гігантські фрикадельки виглядатимуть досить скромно і компактно, тож всім, хто не встиг, доведеться підключити уяву, щоб зрозуміти всю епічність зображених подій.
На деякі кіна я одразу настроююсь, що вони повинні мені сподобатись, і дивитись їх бажано у кінотеатрі, але часто все обмежується тими ж торентами. Цей фільм в першу чергу зацікавив українським варіантом перекладу назви. Можливо, якби він вийшов під дослівною назвою «Вороги держави», я б навіть не звернув уваги, вважаючи його за черговий стандартний бойовик. Але цікаво ж – що за слово починається на букву Д?
Для мене це уже не новинка, але сьогодні відбулась прем'єра цієї кіношки, яка викликала б трошки більший інтерес, якби вийшла на пару місяців раніше. Бо після «Геймера», який і так нагадував «Смертельну Гонку»(а якщо копнути ще давніше, то ще «Я, робот» містив щось схоже), у фільмі нема нічого нового, жодної оригінальної ідеї.
Потрапило мені щось таке на очі, я думав, там будуть дебільні жарти, а це просто шлак. Спочатку навіть писати не хотів, але може когось врятую від перегляду. Як показує досвід, такий шлак можна визначати по участі в ньому Роба Шнайдера, не пам'ятаю хороших фільмів за його участі. Плюс цього фільму в тому, що він триває тільки 1:20.
